Rx index

Заголовок

Зиоміцин ®- 500 мг таблетки

азитроміцин із доведеною біоеквівалентністю оригінальному препарату та доступний для пацієнтів.

Зиоміцин таблетки Кусум Хелткер

ЯКІ ПЕРЕВАГИ ЗИОМІЦИН ® ?

Таблетки

Біоеквівалентність оригінальному препарату, що підтверджена у наукових дослідженнях

Захист

Антибіотик, що найбільше підходить для лікування інфекцій, які зустрічаються щодня

Бактерії

Чинить бактерицидну дію завдяки високим внутрішньоклітинним концентраціям

Ціна

Доступна вартість

Чашка

Короткий курс лікування

Серце

Добра переносимість

Безпека

Доведена ефективність, висока безпека, зручність застосування

Сім'я

Застосовується у всіх вікових групах, включаючи дітей

Час

Тривалий період напіввиведення (68 год)

ЯК ПРАЦЮЄ ПРЕПАРАТ ЗИОМІЦИН ®

Азитроміцин належить до групи макролідів, особливістю яких є здатність проникати всередину клітин та вражати внутрішньоклітинних збудників. Вони здатні накопичуватися в нейтрофільних гранулоцитах і макрофагах і з ними мігрувати у вогнище інфекції. Антимікробна дія макролідів пов’язана із порушенням в клітинах бактерій синтезу білка на етапі трансляції. Крім того, макроліди характеризуються імуномоделювальною та протизапальною активністю, у дихальних шляхах зменшують секрецію слизу та поліпшують мукоциліарний кліренс.

Жінка
Зиоміцин таблетки Кусум Хелткер

Зиоміцин ® - азитроміцин із доведеною біоеквівалентністю

Наявність на вітчизняному фармринку більше 20 торгових найменувань препаратів перорального азитроміцину робить актуальним питання вибору якісного, ефективного, безпечного лікарського засобу за прийнятною ціною.

Для реєстрації в Україні генеричних препаратів достатньо довести їхню фармацевтичну еквівалентність оригінальному засобу. Доведення біоеквівалентності генеричного та оригінального засобу, яке б свідчило про їхню взаємозамінність, в нашій країні, на відміну від США і країн ЄС, не є обов’язковим. Тобто більшість зареєстрованих генериків не проходить тестів, результати яких би довели, що вони мають таку саму фармакокінетику та чинять таку саму терапевтичну дію, як оригінальні засоби, що пройшли всі фази клінічних випробувань, довівши свою ефективність та безпеку. Тести на біоеквівалентність та оприлюднення їхніх результатів в Україні здійснюють виключно за ініціативою виробників генеричних ліків.

Серед азитроміцинів біоеквівалентність оригінальному препарату було доведено для Зиоміцину®, що випускається у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 250 та 500 мг. У тесті за участю 24 здорових волонтерів порівнювали фармакокінетичні параметри Зиоміцину® і оригінального азитроміцину після однократного прийому таблетки у дозі 500 мг. Для Зиоміцину® і оригінального азитроміцину 90%-довірчий інтервал співвідношень всіх досліджених параметрів був у межах 80—125% [пікова концентрація в крові (Cmax), час досягнення пікової концентрації (tmax), площа під фармакокінетичною кривою (сумарна концентрація активної речовини в плазмі крові протягом періоду спостереження — AUC), період напіввиведення (t1/2), константа елімінації (Kel)]

Графік

AUC О-T - зміна концентрації азитроміцину протягом періоду дослідження

AUC О-∞ - зміна концентрації азитроміцину після закінчення дослідження

Сmax - максимум концентрации азитромицина в крови

* Результати дослідження біоеквівалентності Зиоміцин ® оригінальному азитроміцину: 90%-довірчі інтервали співвідношень досліджуваних параметрів.

Ці результати доводять біоеквівалентність Зиоміцин ® оригінальному азитроміцину.

Властивості Зиоміцин ®

Голова

Інфекції ЛОР-органів

бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит

Легені

Інфекції нижніх дихальних шляхів

бактеріальний бронхіт, позалікарняна пневмонія

Матка

Інфекції, що передаються статевим шляхом

генітальний хламідіоз

Шкіра

Інфекції шкіри та м’яких тканин

мігруюча еритема, що є початковою стадією хвороби Лайма, бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози

Акне вульгарис

Акне вульгаріс середнього та важкого ступеня тяжкості

ВИРОБНИЦТВО ЗИОМІЦИН ®

На заводі "Кусум Хелтхкер", де виробляється препарат Зиоміцин®, розроблено та впроваджено систему забезпечення якості відповідно до вимог EU GMP / GLP, що дозволяє випускати якісні, ефективні та безпечні препарати згідно з міжнародними стандартами на всіх етапах виробництва, включаючи контроль якості сировини та вихідних матеріалів, упаковки, проміжних та кінцевих продуктів виробництва. Основою успіху компанії Кусум є якість, ефективність та безпека фармацевтичної продукції.

Головна іконка

Класифікація зіоміцін

Міжнародна та хімічна назви: ЗИОМІЦИН®

Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075

Склад: 1 таблетка містить азитроміцину дигідрату у перерахуванні на азитроміцин 500 мг

Терміни зберігання: 3 роки

Фармакотерапевтична група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин

  • Годування груддю:

    - не рекомендується

  • Вагітність

    - не рекомендується

  • Діти:

    - дозволено

  • Водіям:

    - дані відсутні

  • Класифікація еквівалентності

    N/A

  • Діюча речовина

    АЗИТРОМІЦИН

  • ATX

    J01FA10 Азитроміцин

  • Виробник:

    КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД., Індія

  • Форма товару

    Таблетки, вкриті оболонкою

  • Реєстраційне посвідчення

    UA/10672/01/01

  • Термін дії реєстраційного посвідчення:

    30.12.2075

  • Склад:

    1 таблетка містить азитроміцину дигідрату у перерахуванні на азитроміцин250 мг

  • Торгівельне найменування:

    ЗИОМІЦИН®

  • Умови відпуску

    за рецептомRp

  • Фармакотерапевтична група:

    Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Форма випуску та дозування

  • Упаковка

    №3x1
    №6x1
    №21x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ
по медицинскому применению препарата
ЗИОМИЦИН®
(ZIOMICIN®)

Склад:

діюча речовина: omeprazole; 1 капсула містить омепразолу 20 мг;

Допоміжні речовини:

маніт (Е 421); лактоза, моногідрат; натрію лаурилсульфат; динатрію гідрофосфат; цукроза; гіпромелоза; метакрилатнийсополімер (тип С); натрію гідроксид; макрогол; тальк; титану діоксид (Е 171);

Склад капсули:

желатин, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), кармоїзин (Е 122).

Лікарська форма

Капсули.

Основніфізико-хімічнівластивості:

тверді желатинові прозорі капсули розміром 2, з маркуванням OMEZ, із безколірним корпусом і рожевим ковпачком. Вміст капсул – білі або майже білі пелети.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С01.

Фармакологічні властивості


Фармакодинаміка
Механізм дії. Омепразол, рацемічна суміш двох енантіомерів, знижує секрецію кислоти шлункового соку завдяки цільовому механізму дії. Це специфічний інгібітор шлункової протонної помпи у парієтальних клітинах. Він швидко діє та встановлює контроль над пригніченням секреції кислоти шлункового соку при дозуванні 1 раз на добу.

Омепразол – це слабка основа, яка концентрується та перетворюється в активну форму у кислому середовищі внутрішньоклітинних канальців у парієтальних клітинах, де вона пригнічує фермент Н+ К+-АТФ-азу – кислотний насос. Такий вплив на кінцеву стадію процесу утворення кислоти шлункового соку є залежним від дози та забезпечує високоефективне пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції кислоти незалежно від природи стимулу.

Фармакодинамічні ефекти. Усі фармакодинамічні ефекти, що спостерігаються, можна пояснити впливом омепразолу на секрецію кислоти.

Вплив на секрецію кислоти шлункового соку

Пероральне застосування 20 мг омепразолу 1 раз на день спричиняє швидке та ефективне пригнічення денної та нічної секреції кислоти шлункового соку, максимальний ефект досягається протягом 4 днів лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки середнє зниження кислотності шлунка приблизно на 80 % відбувається протягом 24 годин після прийому 20 мг омепразолу, середнє зниження пікового викиду кислоти після стимуляції пентагастрину становить близько 70 % через 24 години після прийому омепразолу.

Пероральне застосування 20 мг омепразолу підтримує у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки внутрішньошлунковий рН ≥ 3 протягом середнього часу 17 годин з 24-годинного періоду. Унаслідок зниженої секреції кислоти та внутрішньошлункової кислотності, залежно від дози, омепразол знижує/нормалізує кислотну експозицію стравоходу у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Пригнічення секреції кислоти асоціюється з площею кривої «концентрація у плазмі – час» (AUC) омепразолу, а не з дійсною концентрацією у плазмі в даний час.

Під час лікування омепразолом не спостерігалося жодної тахіфілаксії.

Вплив на Helicobacterpylori (H.pylori)

Пептична виразка асоціюється з H.pylori,включаючи виразку дванадцятипалої кишки та виразку шлунка.H.pyloriрозглядається як головний вирішальний фактор у розвитку гастриту.H.pyloriразом з кислотою шлункового соку є головними факторами у розвитку пептичної виразкової хвороби.H.pyloriє основним фактором у розвитку атрофічного гастриту, який асоціюється з підвищеним ризиком розвитку раку шлунка.

ЕрадикаціяH.pylori із застосуванням омепразолу та протимікробних засобів асоціюється з більш швидким послабленням симптомів, з високим відсотком загоєння уражень слизової оболонки та з довготривалою ремісією пептичної виразкової хвороби.

Інші ефекти, пов’язані з пригніченням кислоти

Протягом довготривалого лікування повідомлялося про дещо підвищену частоту появи у шлунку гландулярних кіст. Ці зміни є фізіологічним наслідком наявного пригнічення секреції кислоти, є доброякісними та, вірогідно, оборотними.

Зниження кислотності у шлунку за допомогою будь-яких засобів, включаючи інгібітори протонної помпи, збільшує кількість бактерій у шлунку, які в нормі присутні у шлунково-кишковому тракті. Лікування препаратами, що знижують кислотність, дещо підвищує ризик шлунково-кишкових інфекцій, наприклад спричиненихSalmonella,CampylobacterтаClostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.

Застосування у педіатрії У неконтрольованому дослідженні з участю дітей (віком від 1 до 16 років) з тяжким ерозивним езофагітом омепразол у дозах 0,7–1,4 мг/кг покращив стан хворих з езофагітом у 90 % випадків та значно зменшив симптоми рефлюксу. У сліпому дослідженні без порівняльного препарату за участю дітей віком від 0 до 24 місяців із встановленим діагнозом гастроезофагеальна рефлюксна хвороба лікували дозами 0,5 мг/кг, 1,0 мг/кг та 1,5 мг/кг омепразолу – частота появи епізодів блювання/зригування зменшилась на 50 % після8 тижнів лікування незалежно від дози.

Ерадикація бактерії H.pyloriу дітей У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні (дослідженняHéliot) був зроблений висновок, що омепразол у комбінації з двома антибіотиками (амоксициліном та кларитроміцином) був безпечним та ефективним у лікуванні інфекції, спричиненоїH. pyloriу дітей віком від 4 років з гастритом: швидкість знищення H.pylori: 74,2 % (23/31 пацієнт) у групі прийому омепразол + амоксицилін + кларитроміцин, порівняно з 9,4 % (3/32 пацієнти) у групі прийому амоксицилін + кларитроміцин. Однак не було жодного доказу клінічної користі, що була продемонстрована щодо диспепсичних симптомів. Це дослідження не охоплює дітей віком до 4 років.

Фармакокінетика Абсорбція. Абсорбція омепразолу є швидкою, з піковими рівнями у плазмі крові приблизно через 1–2 години після прийому дози. Абсорбція омепразолу відбувається у тонкій кишці та зазвичай завершується за 3–6 годин. Супутній прийом їжі не має жодного впливу на біодоступність. Системна доступність (біодоступність) омепразолу після прийому однократної пероральної дози омепразолу становить приблизно 40 %. Після повторного застосування 1 раз на добу біодоступність збільшується приблизно до 60 %.

Розподіл Уявний об’єм розподілу у здорових людей становить приблизно 0,3 л/кг ваги тіла. Зв’язування омепразолу з білками плазми крові становить 97 %.

Метаболізм Омепразол повністю метаболізується системоюцитохрому Р450. Більша частина метаболізму омепразолу залежить від CYP2C19,що експресується, відповідального за утворення гідроксіомепразолу, основного метаболіту у плазмі крові. Частина, що залишилась, залежить від іншої специфічної ізоформи, CYP3A4, відповідальної за утворення сульфону омепразолу. У результаті високої спорідненості омепразолу і CYP2C19 існує потенціал для конкурентного пригнічення та метаболічних зв’язків між лікарськими засобами з іншими субстратами для CYP2C19. Однак через низьку спорідненість із CYP3A4 омепразол не має жодного потенціалу для пригнічення метаболізму інших субстратів CYP3A4. Крім того, омепразол не має пригнічувального впливу на основні ферменти CYP.

Приблизно 3 % білошкірої популяції та 15–20 % азіатських популяцій не має функціонального ферменту CYP2C19. У таких осіб метаболізм омепразолу, імовірно, головним чином каталізується CYP3A4. Після повторного застосування 1 раз на добу 20 мг омепразолу середня AUC була у 5–10 разів більша у повільних метаболізаторів, ніж у осіб, які мають функціональний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середні пікові концентрації у плазмі крові були також вищі у 3–5 разів. Ці спостереження не мають жодного застосування до дозування омепразолу.

Виведення Кінцевий період напіввиведення омепразолу з плазми крові становить зазвичай менше 1 години як після однократного, так і після багатократного перорального застосування 1 раз на добу. Омепразол повністю виводиться з плазми крові між прийомами доз без тенденції до накопичення під час введення 1 раз на добу. Приблизно 80 % пероральної дози омепразолу виводиться у вигляді метаболітів із сечею, а решта – з фекаліями, головним чином виходячи з секреції жовчі.

При повторному застосуванні збільшуєтьсяAUCомепразолу. Це збільшення залежить від дози та призводить до нелінійного взаємозв’язку між дозою і AUC після повторного застосування. Така залежність від часу та дози пов’язана зі зниженням передсистемного метаболізму та системного кліренсу, можливо, спричиненого пригніченням ферменту CYP2C19 омепразолом та/або його метаболітами (наприклад, сульфон).

Не було виявлено, що метаболіт має якийсь вплив на секрецію кислоти шлункового соку.

Особливі популяції Порушення функції печінки. У пацієнтів із порушенням функції печінки змінюється метаболізм омепразолу, призводячи до збільшення AUC. Омепразол не продемонстрував жодної тенденції до акумуляції при застосуванні один раз на день.

Порушення функції нирок. Фармакокінетика омепразолу, включаючи системну біодоступність та швидкість виведення, не змінюється у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.

Пацієнти літнього віку. Швидкість метаболізму омепразолу дещо знижена у пацієнтів літнього віку (75–79 років).

Діти. Під час лікування рекомендованими дозами у дітей віком від 1 року концентрації у плазмі крові були подібні до концентрацій у дорослих. У дітей віком до 6 місяців кліренс омепразолу є низьким через низьку здатність перетворювати омепразол.

Клінічні характеристики


Показання:
Дорослі: - для лікування та профілактики рецидивів виразки дванадцятипалої кишки та доброякісної виразки шлунка, у тому числі пов’язаних із прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);

- для профілактики виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, пов’язаної із застосуванням нестероїднихпротизапальних засобів (НПЗЗ) у пацієнтів категорії ризику;

- для ерадикації Helicobacter pylori (H.pylori) при пептичній виразці – у комбінації з відповідними антибіотиками;

- для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у т. ч. рефлюкс-езофагіту;

-длядовготривалого лікування пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою;

- для лікування синдрому Золлінгера – Еллісона.

Діти: діти віком від 1 року та масою тіла понад 10 кг:

- для лікування рефлюкс-езофагіту;

- для симптоматичного лікування печії та кислотної регургітації при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі;

діти віком від 4 років:

- для лікування виразки дванадцятипалої кишки, спричиненої H.pylori у комбінації з антибіотиками.

Протипоказання: Підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензимідазолів або до будь-якої допоміжної речовини. Омепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), не слід застосовувати одночасно з нелфінавіром (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій


Вплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів

Лікарські засоби, всмоктування яких залежить від рН шлунка

Пригнічення шлункової секреції під час лікування омепразолом та іншими препаратами з групи ІПП може знижувати або підвищувати абсорбцію лікарських засобів, всмоктування яких залежить від рН шлунка. Як і у випадку з іншими препаратами, що зменшують внутрішньошлункову кислотність, абсорбція таких препаратів, як кетоконазол, ітраконазол, а також ерлотиніб, може зменшуватися, тоді як всмоктування таких препаратів, як дигоксин, може підвищуватися під час лікування омепразолом. Одночасне застосування омепразолу (20 мг на добу) та дигоксину у здорових добровольців підвищувало біодоступність дигоксину на 10 % (у двох із десяти досліджуваних осіб – до 30 %).

Нелфінавір, атазанавір

Плазмові рівні нелфінавіру та атазанавіру знижуються при одночасному застосуванні з омепразолом.

Одночасне застосування омепразолу і нелфінавіру протипоказане. Одночасне призначення омепразолу (40 мг 1 раз на добу) знижувало середню експозицію нелфінавіру приблизно на 40 %, а середня експозиція фармакологічно активного метаболіту М8 знижувалася приблизно на 75–90 %. Взаємодія також може бути зумовлена пригніченням активності CYP2C19.

Одночасне застосування омепразолу з атазанавіром не рекомендується. Одночасне застосування омепразолу (40 мг 1 раз на добу) та атазанавіру у дозі 300 мг/ ритонавіру у дозі 100 мг у здорових добровольців призводило до зниження на 75 % експозиції атазанавіру. Підвищення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало вплив омепразолу на експозицію атазанавіру. Одночасне застосування омепразолу (20 мг один раз на добу) з атазанавіром у дозі 400 мг/ ритонавіром у дозі 100 мг у здорових добровольців призводило до зниження приблизно на 30 % експозиції атазанавіру порівняно з атазанавіром у дозі 300 мг/ ритонавіром у дозі 100 мг 1 раз на добу.

Дигоксин

Одночасне лікування омепразолом (20 мг на добу) та дигоксином у здорових добровольців збільшувало біодоступність дигоксину на 10 %. Рідко реєструвалися випадки токсичності, спричиненої застосуванням дигоксину. Проте слід дотримуватися обережності при призначенні високих доз омепразолу пацієнтам літнього віку. У разі одночасного застосування з дигоксином пацієнти мають перебуватипід ретельним наглядом лікаря.

Клопідогрель

За даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців, виявлено фармакокінетичну/фармакодинамічну (ФК/ФД) взаємодію між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг з наступною дозою 75 мг/добу) та омепразолом (80 мг на добу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелю на 46 %та зниження максимального інгібування (індукованогоаденозиндифосфатом (АДФ)) агрегації тромбоцитів в середньому на 16 %.

Суперечливі дані щодо клінічних наслідків ФК/ФД взаємодії з омепразолом в частині основних серцево-судинних ускладнень були отримані у ході проведення як обсерваційних, так і клінічних досліджень. Таким чином, слідутримуватись відодночасного застосування омепразолу та клопідогрелю.

Інші лікарські засоби

Всмоктування посаконазолу, ерлотинібу, кетоконазолу та ітраконазолу значно зменшується і, отже, клінічна ефективність може послаблюватися. Слід уникати одночасного застосування з посаконазолом та ерлотинібом.

Лікарські засоби, що метаболізуються з участю CYP2C19

Омепразол є помірним інгібітором CYP2C19, основного ферменту, що метаболізує омепразол. Таким чином, метаболізм супутніх лікарських засобів, що також метаболізуються з участю CYP2C19, може зменшуватися, а системна експозиція цих засобів – збільшуватися. Прикладом таких препаратів єR-варфарин та інші антагоністи вітаміну К, цилостазол, діазепам і фенітоїн.

У здорових добровольців відзначалася фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем (навантажувальна доза 300 мг/ добова підтримуюча доза 75 мг) та омепразолом(80 мг на добу перорально, тобто доза, яка в 4 рази перевищує стандартну денну дозу), що призводила до зменшення експозиції активного метаболіту клопідогрелю у середньому на 46 % та зменшення максимальної інгібуючої дії (індукованої АДФ) на агрегацію тромбоцитів у середньому на 16 %. Клінічна значущість цієї взаємодії залишається неясною. Як запобіжний захід необхідно, уникати одночасного застосування омепразолу і клопідогрелю.

Цилостазол

У здорових добровольців введення омепразолу у дозі 40 мг підвищувало Сmax та AUC цилостазолу на 18 % та 26 % відповідно, а одного з його активних метаболітів – на 29 % та 69 % відповідно.

Фенітоїн

Моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові рекомендується проводити протягом перших двох тижнів після початку лікування омепразолом та у випадку, якщо була проведена корекція дози фенітоїну, моніторинг та подальшу корекцію дози препарату необхідно проводити після закінчення лікування омепразолом.

Невідомий механізм взаємодії

Саквінавір

Одночасне застосування омепразолу із саквінавіром/ритонавіром призводило до збільшення рівнів саквінавіру у плазмі крові приблизно до 70 %, що асоціювалося з належною переносимістю у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Такролімус

При одночасному застосуванні омепразолу повідомлялося про збільшення рівня такролімусу в сироватці крові. Потрібно проводити посилений моніторинг концентрації такролімусу, а також функції нирок (кліренс креатиніну), і при необхідності– відкоригувати дозування такролімусу.

Метотрексат

Повідомлялося про підвищення рівня метотрексату у деяких пацієнтів при одночасному прийомі з інгібіторами протонної помпи. У разі необхідності застосування метотрексатуу високих дозах слід розглянути питання про тимчасову відміну омепразолу.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу.

Інгібітори CYP2C19 та/або CYP3A4

Оскільки омепразол метаболізується за допомогою ферментів CYP2C19 та CYP3A4, препарати що пригнічують активність CYP2C19 або CYP3A4 (такі як кларитроміцин та вориконазол), можуть спричиняти зростання рівнів омепразолу у сироватці крові у результаті уповільнення швидкості його метаболізму. Одночасне застосування вориконазолу призводило до більш ніж двократного зростання експозиції омепразолу. Оскільки високі дози омепразолу переносилися добре, корекція дози омепразолу, як правило, не потрібна. Однак слід розглянути питання про корекцію дози для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та у випадку, якщо показане тривале лікування.

Омепразол частково метаболізується також CYP3A4, але не пригнічує цей фермент. Таким чином, омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин та будесонід.

Індуктори CYP2C19 та CYP3A4

Препарати що індукують активність CYP2C19 або CYP3A4 (такі як рифампіцин та звіробій), можуть призводити до зниження рівнів омепразолу в сироватці крові у результаті прискорення швидкості його метаболізму.

Корисні статті

Бактерії хламідійної інфекції

Лікування хворих з ускладненими формами хламідійної інфекції азитроміцином

Останнім часом велике занепокоєння викликає у фахівців неухильне зростання числа захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо так званих прихованих інфекцій хламідій, уреаплазм, мікоплазм. Це пов'язано, з одного боку, зі зміною сексуальних стереотипів і форм поведінки [...]